hotlog_r+=+(screen.colorDepth? screen.colorDepth:screen.pixelDepth))+
x+screen.height++screen.width+!-- document.write(+ + javascript+ http://www.liveinternet.ru/click;klasnaocinka* title=*****HotLog: показано количество посетителей за сегодня и всего) //-- alt=
Сестра медична консультує
У рамках проєкту usaid "розбудова стійкої системи громадського здоров'я " громадською спілкою "коаліція за вакцинацію" створено національний портал з імунізації vaccine.org.ua
який розпочав свою роботу у квітні 2023 року.
на порталі представлена інформація про інфекційні хвороби, а також календар щепленьта рекомендації щодо вакцинації для різних груп населення; публікуються національні та регіональні новини вакцинвації; надаються роз"яснення щодо нормативно - правової бази у сфері імунізації.
Вакцинація – це в першу чергу питання індивідуальної безпеки. Адже щеплення захищають від захворювань, які в прямому сенсі слова є смертельно небезпечними. Важливо усвідомлювати, що забезпечити право дітей на захист їхнього здоров’я та життя мають, в першу чергу, їхні батьки, оскільки діти ще не можуть самостійно приймати рішення щодо захисту свого здоров’я шляхом вакцинації. Тож для батьків надважливо не просто пасивно погоджуватися з тим, що вакцинація – це добре, а й активно діяти, аби діти отримували необхідний їм захист: цікавитись питаннями вакцинації, слідкувати за тим, аби дитина вчасно отримувала щеплення згідно Календаря, а у випадку неправомірної відмови медичних працівників чи відсутності вакцини в конкретному медзакладі – відстоювати право своїх дітей на необхідну їм медичну послугу.
Профілактика вірусного гепатиту А
Вірусний гепатит А (хвороба Боткіна, хвороба брудних рук, жовтуха) – це гостра інфекційна хвороба з фекально-оральним механізмом передачі інфекції, переважним ураженням печінки і травного каналу.
Поширення вірусу відбувається переважно в теплий період року. Однак через тривалий інкубаційний та субклінічній стадії характеризується сплесками інфекцій навесні і восени.
Проблема водного фактора передачі вірусу гепатиту А стоїть дуже гостро.
Джерелом інфекції є хвора людина з будь-якими формами захворювання. Інкубаційний період становить 7-50 днів (в середньому 15-45 днів).
Вірус гепатиту А виділяється із фекаліями хворих на гепатит та передається від людини до людини (після контакту з хворим), через воду та харчові продукти, забруднені випорожненнями хворої людини, предмети побуту та брудні руки, недотримання правил особистої гігієни.
У більшості випадків хвороба починається гостро, з підвищенням температури до 38,5°С протягом перших 2-3 днів, ломота в тілі, з можливим першінням у горлі. Хвора людина відчуває загальну слабкість, погіршення апетиту, нудоту, іноді характерна блювота, біль та відчуття важкості у правому підребер`ї. На третій день захворювання сеча набуває темного забарвлення (кольору міцного чаю, пива). Можливе свербіння шкіри.
Приблизно у 80% хворих реєструється безжовтянична форма, що зумовлює труднощі діагностики і високу контагіозність гепатиту А. Після перенесеного захворювання можливе формування ускладнень з переходом у хронічний гепатит та цироз печінки. Після перенесеного захворювання формується стійкий, досить тривалий імунітет.
Для вірусного гепатиту А характерні спалахи які найчастіше реєструються в організованих колективах (особливо дитячих дошкільних та навчальних закладах).
Як уникнути зараження вірусом гепатиту А :
- використовувати для пиття та миття посуду лише перекип`ячену воду (воду кип’ятити не менше 10 хв., дати відстоятися);
- не використовувати для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з незнайомих джерел водопостачання;
- не використовувати для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з незнайомих джерел водопостачання;
- при неорганізованому відпочинку для пиття та приготування їжі мати з собою запас питної води (краще бутильовану);
- перед споживанням овочів, фруктів та ягід їх необхідно добре промити питною водою, для споживання дітьми – обдати окропом;
- чітко дотримуватися правил особистої гігієни – обов`язково мити руки з милом перед приготуванням та вживанням їжі, після кожного відвідування туалету;
- не займатись самолікуванням, при появі перших ознак захворювання терміново звернутись до лікаря.
Профілактика вірусного гепатиту А, зводиться до раннього виявлення та ізоляції хворих, заключної дезінфекції в осередку інфекції.
Основними профілактичними заходами, які спрямовані на запобігання поширення захворювання вірусним гепатитом А, є покращення комунального благоустрою територій, забезпечення населення доброякісною питною водою, дотримання правил особистої гігієни.
Бережіть ваше здоров’я та здоров’я ваших близьких!
ГРИП ТА ГРВІ
СКІЛЬКИ НЕОБХІДНО ПИТИ ДІТЯМ
Як і дорослим, дітям треба не за графіком, а орієнтуючись на відчуття спраги. Водночас, дітям слід нагадувати про пиття, тому що вони погано розрізняють сигнали тіла про спрагу, і більш ризикують наразитися на зневоднення. Дітям радять споживати воду впродовж всього дня і особливо під час активних ігор чи занять спортом.
Кількість води, яку має споживати дитина протягом дня, залежить від багатьох факторів: статі, віку, рівню фізичної активності, температури повітря, погодних умов та клімату.
Єдиних норм споживання рідини немає, але ви можете орієнтуватись на загальні рекомендації щодо питного режиму для дітей:
- діти від 1-4 років: від 2-4 склянок;
- діти 4-8 років: 5 склянок;
- діти 9 -13 років: 7-8 склянок;
- 14 і більше: від 8 до 11 склянок (https://goo.gl/inSjGL).
Денну норму води дитина може отримати не тільки споживаючи воду, але і з харчових продуктів: овочів, фруктів, супів тощо.
Запивати їжу можна і треба. Вживання води під час їжі допомагає травленню і запобігає зневодненню та закрепам (https://goo.gl/FUAWhX).
ОБЕРЕЖНО: КЛІЩІ
Щороку навесні із настанням тепла і пробудженням рослин активізуються іксодові кліщі. Ці небезпечні для людей і тварин істоти найбільш активні у квітні–червні та серпні–жовтні.
Зустріти кліща можна не тільки в лісі, парку чи сквері, а й на будь-якому газоні. Найчастіше вони сидять у траві, на висоті 20–60 см, і лише зрідка потрапляють на невисокі кущові рослини.
Іксодові кліщі можуть переносити збудників небезпечних захворювань людини і тварин, зокрема, кліщового енцефаліту, бореліозу (хвороба Лайма), а також хвороби Міямото. Збудники потрапляють у наш організм під час присмоктування кліща.
Як уберегтися від кліщів
- Подбайте про відповідне вбрання перед прогулянкою. Обирайте закрите взуття й одяг: найбільш безпечним буде одяг із довгими рукавами, світлого кольору, бажано вдягнути штани й заправити їх у шкарпетки.
- Покривайте голову головним убором — кепкою, панамкою, косинкою — і закрийте шию.
- Перед прогулянкою для захисту скористайтеся репелентом — спеціальним засобом, найчастіше у вигляді аерозолю, що відлякує кліщів. Дотримуйтеся інструкції з використання засобу. Обов’язково зверніть увагу на тривалість його дії та не забувайте використовувати повторно, коли час дії мине.
- На прогулянці тримайтеся ближче до центру стежки та не заходьте в траву обабіч: саме там кліщів найбільше.
- Звільніть місце для привалів від хмизу, гілок, сухої трави в радіусі 20–25 м.
- Увага: коли кліщ чіпляється до вашого одягу, то залишається нерухомим, аж доки ви припините активно рухатись, сядете чи ляжете. Саме тоді нападник починає шукати місце прикріплення до тіла — повільно переміщується знизу вгору. Цей процес може тривати від 30 хв до трьох і більше годин, ба навіть кілька днів.
- Оглядайте себе та своїх близьких щодвігодини прогулянки. Відчути укус кліща майже неможливо: тварина виділяє анестетичну речовину, що знеболює укус. Потрібен ретельний огляд, оскільки вкусити може й так звана німфа — молодий дуже маленький кліщ.
- Одразу після повернення додому ще раз огляньте близьких, дітей і себе: найкраще це зробити в білій ванні з добрим освітленням. Ретельно обстежте своє тіло, особливо ділянки, покриті волоссям.
- Удома виперіть і попрасуйте одяг. Найчастіше кліщі чіпляються до одягу людини, тому можуть присмоктуватись не лише під час перебування на природі, а і згодом, перекочувавши з одягу. Не варто залишати цей одяг біля ліжка чи спати в ньому. Просте витрушування не допоможе позбутися кліща.
- Перевірте речі, які принесли з прогулянки (підстилки, сумки тощо).
- Якщо на природу брали домашнього улюбленця — його також слід оглянути на наявність кліщів.
Як проводити огляд
Почніть огляд знизу, від ступень, і поступово піднімайтеся вгору:
- лінія шкарпеток;
- підколінна впадина;
- нижня лінія трусів (пах), верхня лінія трусів;
- нижня лінія бюстгальтера, верхня лінія бюстгальтера;
- комір сорочки;
- лінія волосяного покриву на голові, вуха;
- волосся та шкіра голови — промацайте їх руками.
Важливо! Від ретельності огляду залежить ваше здоров’я. Такий простий огляд має стати звичкою.
Кліщ може триматися на тілі людини або тварини до 12 діб. Дорослих кліщів, що присмокталися, найчастіше помічають через 2–3 дні: на місці укусу з’являються припухлість, свербіж, почервоніння, а сам кліщ збільшується в розмірах.
Які захворювання можуть викликати укуси кліща
Не всі кліщі переносять збудників небезпечних захворювань, однак їхні укуси можуть загрожувати людині близько 150 недугами. Найбільш небезпечні з них:
- Кліщовий вірусний енцефаліт;
- Хвороба Лайма;
- Гранулоцитарний анаплазмоз;
- Моноцитарний ерліхіоз;
- Крим-Конго геморагічна гарячка;
- Геморагічна гарячка з нирковим синдромом;
- Туляремія.
Першим проявом хвороби Лайма є почервоніння на місці присмоктування кліща, головний біль, ломота у всьому тілі і млявість. Якщо не провести лікування на ранній стадії, хвороба може призвести до ураження різних органів: шкіри, суглобів, м’язів, нервової й серцево-судинної системи, і навіть до інвалідності. Ризик зараження залежить від тривалості присмоктування кліща: протягом доби вірогідність інфікування досить мала, а в кінці третьої доби наближається до 100 %.
Кліщовий вірусний енцефаліт починається з головного болю, гарячки, нудоти, блювоти, порушення сну. При цьому захворюванні переважно уражається центральна нервова система, що може призвести до інвалідності, а в окремих випадках — до летальних наслідків. Вірус зберігається в організмі іксодового кліща, який може потрапити на ваше тіло із землі, кущів та високої трави. Заразитися можна не лише під час кровоссання кліща, але також якщо випадково його розчавити або розчесати місце укусу.
Що робити, якщо ви виявили на тілі кліща
- Одразу зверніться до лікаря. У травмпункті вам допоможуть витягнути кліща і проконсультують щодо подальших дій.
- Якщо поблизу немає лікаря, видаліть кліща самостійно. Для цього можна використовувати спеціальний пристрій для видалення кліщів, що продається у ветеринарних аптеках («кліщосмик»). Треба притиснути його до шкіри, підсунути під кліща, акуратно розхитати «кровопивцю» з боку в бік (адже хоботок надійно «зацементовано» в ранці слиною тварини), а тоді повільно викрутити нападника (крутити можна в будь-який зручний для вас бік).
- Якщо пристрою немає, зробіть це пальцями, обгорнутими марлевою серветкою, або пінцетом чи петлею з нитки. Витягайте кліща поволі — без ривків!
- Важливо видалити кліща разом із хоботком. Якщо ж він відірвався, видаліть рештки стерильною голкою.
- Після видалення кліща ранку потрібно змастити антисептиком, а руки вимити з милом.
Що робити далі
Видаленого кліща необхідно помістити у флакон, пробірку, іншу чисту посудину, покласти туди ж маленький шматочок травини та щільно закрити кришку. За направленням лікаря-інфекціоніста в лабораторній мережі здійснюють дослідження кліщів на наявність збудників.
Також протягом трьох тижнів спостерігайте за своїм станом: щоденно вимірюйте температуру тіла, а в разі її підвищення чи почервоніння на шкірі, яке продовжує збільшуватися, — негайно зверніться до лікаря.
Пам’ятайте алгоритм дій у разі укуса кліща
- Не тиснути;
- Не виривати;
- Не заливати олією або спиртом;
- Акуратно викрутити обертальними рухами пінцетом або через марлю;
- Продезінфікувати місце укусу;
- Віднести кліща в лабораторію;
- Здати кров на антитіла;
- За потреби пройти імунотерапію.
Щороку близько 20 000 людей звертається з укусами кліщів до закладів охорони здоров’я.
Травми очей можуть трапитися будь-де та нести досить серйозні наслідки. Кожному потрібно знати, що робити при тому чи іншому травмуванні ока.
Які можуть бути травми очей
Травмувати очі можна в багатьох ситуаціях: на роботі, при заняттях спортом, на прогулянці й навіть вдома. Неприємність може трапитися навіть у той момент, коли ви відчуваєте себе в цілковитій безпеці. Звичайно, при серйозних пошкодженнях лікування очей необхідно довірити фахівцям, проте є випадки, коли першу допомогу можна надати собі самостійно.
Травми очей діляться на дві категорії: механічні пошкодження та опіки очей. Механічні пошкодження відбуваються ударом тупим або гострим предметом. У більш складних випадках може статися проникаюче поранення, в результаті чого пошкоджуються тканини ока, з’являється різкий біль, сльозотеча, а очне яблуко заливається кров’ю. Це досить небезпечне травмування, адже якщо пошкоджується очне яблуко та кристалик, то людина може повністю втратити зір.
Якщо проникаючого поранення не було, а тільки сильний удар, він може спровокувати такі наслідки як травматична катаракта, відшарування або розрив сітківки, крововиливи всередині ока.
Також в око може просто потрапити щось дріб’язкове, таке як пісок або комаха. Але і подібна дрібниця провокує серйозний дискомфорт.
Опіки очей бувають декількох видів:
- Термічні, викликані дією полум’я, кип’ятка, гарячого масла.
- Хімічні – спровоковані попаданням в очі кислот або лугів.
- Променеві – дією ультрафіолетових або рентгенівських променів.
Тяжкість кожного з випадків буде залежати від кількості речовини, що потрапила в око, від його температури та тривалості контакту. При несвоєчасному зверненні до лікарів, навіть найкраща офтальмологічна клініка може виявитися безсилою, тому при серйозному травмуванні очей головне – не втрачати час.
Перша допомога при травмах очей
Якщо трапилася така неприємність як травмування очей, потрібно знати, чим можна допомогти собі в перші хвилини після травми.
Перша допомога при механічних пошкодженнях очей та попаданні в них чужорідного тіла:
- Обережно промийте очі теплою водою, щоб забрати можливий бруд або сторонні предмети.
- Відтягніть повіку, щоб подивитися, чи не залишилося чужорідне тіло та чи можливо його видалити. Якщо предмет застряг в рогівці, витягнути самостійно його не вдасться.
- Іноді покращують ситуацію дезінфекційні краплі, які закапують в очі.
- Якщо біля ока утворилася рана, обробіть її антисептичними засобами.
- Прикладіть до місця удару лід або холодний предмет.
Якщо ці маніпуляції не приносять полегшення, біль не згасає та ви помічаєте погіршення зору – терміново зверніться до лікаря.
При опіках очей алгоритм дій майже ідентичний. Очі теж слід промити, можна закапати дезінфекційним розчином і накласти стерильну пов’язку.
Чи можна запобігти травми очей
Іноді травмувати очі можна абсолютно випадково, і передбачити або запобігти проблемі неможливо. Інша справа, якщо ви працюєте на виробництві, де є високий ризик травм очей. Працівники таких заводів, де спостерігається високий рівень пилу, де експлуатується небезпечне обладнання, обов’язково повинні носити захисну екіпіровку: окуляри, шоломи, маску.
Якщо ви працюєте в місці, де можливі бризки металу, стружки, іскор – аналогічно треба бути вкрай обережним і не нехтувати додатковим захистом для очей.
У будь-якому випадку, якщо неприємність все-таки трапилася, не зволікайте з візитом до офтальмолога. Краще звернутися саме в центр офтальмології, де всі лікарі спеціалізуються виключно на проблемах з очима. Можливо доведеться пропити курс антибіотиків, або навіть вирішувати проблему хірургічним втручанням. Тільки кваліфікований офтальмолог допоможе правильно поставити діагноз і ефективно пролікувати ваші очі.
Педикульоз — це паразитування на людині комах вошей, що супроводжується свербежем і може призводити до специфічних захворювань шкіри.
Воші паразитують на людині, харчуються кров'ю людини, відкладають яйця-гниди, які приклеюють до волосся. Самка відкладає щодня 3 - 7 яєць, за все життя — від 38 до 120 яєць. Тривалість життя дорослих особин — 27-30 днів.
Розрізняють такі різновиди педикульозу, згідно з місцем паразитування вошей:
- головний — паразитування вошей на волосистій частині голови переважно на скронях, потилиці, тімені, а також у вусах, бороді (паразит — головна воша);
- лобковий (фтиріоз) — паразитування цих комах у жінок: в ділянці лобка, у чоловіків: в паховій зоні, на волосяній частині живота, грудей, на вусах, а у дітей: на віях, і бровах (паразит — лобкова воша);
- платтяний — паразитування вошей в складках одягу, білизни (паразит — платтяна воша).
Крім безпосереднього паразитизму, платтяні воші здатні переносити епідемічний висипний тиф, епідемічний (або вошивий) поворотний тиф, волинську гарячку.
Педикульоз має такі прояви:
- свербіж шкіри в місці укусу воші;
- дрібні сірувато-блакитні плями на шкірі;
- наявність гнид у волоссі;
Від моменту зараження до перших ознак хвороби може пройти кілька тижнів.
Шляхи передачі
Платтяні і головні воші передаються від людини до людини при безпосередньому контакті або через одяг, головний убір, тканинні предмети побуту, гребінці, тощо. Лобкова воша як правило передається з лобкового волосся під час статевого акту, але можлива також передача через речі (постільна білизна, спідня білизна тощо). Неможливо заразитися вошами від тварин, оскільки ці паразити видоспецифічні, тобто людські воші можуть жити тільки на людині.
Педикульоз можна дістати практично в будь-якому місці, де можливий тісний контакт однієї людини з іншою: в магазині, потязі чи іншому громадському транспорті і навіть у туалетах, лазнях, саунах, басейнах, спортивних роздягальнях. Більш того, воша може протягом 2 – 3 днів чекати нового господаря.
Профілактика
Наявність педикульозу є загальною соціальною проблемою щодо здоров’я серед усіх вікових груп, особливо серед дітей шкільного віку. Оскільки воші передаються від людини до людини, важливо дотримуватись правил гігієни, не користуватись спільною білизною, не спати на одній подушці тощо.
Позбавлення від педикульозу
Існує багато способів позбавлення педикульозу (знищення вошей і гнид). Для цього зверніться до лікаря та використовуйте засоби, які він порадить. Важливо дотримуватися інструкції із застосування того чи іншого препарату та слідкувати за терміном його придатності.
Обережно, кліщі! Як захистити дитину від небезпеки?
Щорічно від укусів кліщів потерпають більше 20 тисяч українців, 2 тисячі з яких внаслідок цього заражаються інфекційними хворобами.
Чому укуси кліщів є такими небезпечними, як необхідно одягати дитину для прогулянки на природі, аби вберегти її, і що робити, якщо ви знайшли таки кліщ на тілі.
Чому кліщів варто остерігатися?
Ці тварини небезпечні тим, що вони є переносниками багатьох вірусних і бактеріальних інфекцій. Найбільше варто остерігатися мешканцям Волині та Криму, де паразити переносять інфекції найчастіше.
Кліщі, що трапляються в Україні, найчастіше стають причиною хвороби Лайма (кліщовий бореліоз) та кліщового енцефаліту.
- Кліщовий енцефаліт — це вірусна інфекція, яка характеризується ураженням головного та спинного мозку. На початковій стадії хвороби її легко сплутати з грипом: у хворого спостерігається дуже висока температура, ломота в м’язах і суглобах, головні болі. Захворювання може спричинити важкі ускладнення, і навіть смерть.
- Хвороба Лайма — це бактеріальна інфекція, що характеризуються різними клінічними проявами, серед яких найбільш характерними є ураження шкіри, нервової системи, опорно-рухового апарату, серцево-судинної системи. Ця хвороба може навіть спровокувати зупинку серця.
Коли кліщі є найбільш небезпечними?
Активність кліщів розпочинається під час теплих сонячних днів травня-червня. Надалі їхня активність знижується, а другий менший пік активності припадає на кінець серпня — початок вересня.
Небезпечні тварини зустрічаються в гаях, лісах, парках, на узбіччях доріг, біля річок. Улюбленими місцями проживання кліщів є густі зарості трави, закинуті стежки, низовини, яри. Та сьогодні кліщів можна зустріти навіть біля будинку: на клумбах і палісадниках у високій траві.
Найчастіше кліщі прикріплюються до одягу людини, коли вона рухається, торкаючись гілок дерев, розсуваючи чагарники і травостій, або сідає на траву.
Як вберегти дитину від укусу кліща?
1. Головна порада для любителів лісового відпочинку — не допустити потрапляння кліща на шкіру.
- Для цього варто одягати світлий однотонний одяг з довгими рукавами, який щільно прилягає до тіла. Навіть якщо кліщ заповз — його буде легко помітити. Добре, якщо одяг дитини буде застібатися на блискавку, а не на липучки, ґудзики або кнопки. Штани одягати краще спортивні, не рекомендуються джинси, бриджі та, тим більше, шорти.
- На ноги малюкам варто одягати закрите взуття з високою халявою.
- Обов’язковим є головний убір у вигляді кепки, капюшона або косинки.
Кліщі добре відчувають запах людей і тварин. Тому збити їх «зі сліду» можуть спеціальні аерозольні препарати, які виготовляються і для дітей, і для дорослих.
- Пам’ятайте: аерозольними препаратами не можна обробляти дітей, молодших за 5 років. Є особливо сильні засоби, які можна наносити тільки на одяг.
Якщо ваша дитина їде на візку або велосипеді, не забудьте обробити засобом захисту і цей транспорт.
2. Якщо влаштовуєтесь на природі на тривалий час — звільніть від сухої трави, гілок, хмизу місце для привалів, нічного сну, бо кліщі саме там полюбляють влаштовувати «засідки».
3. Під час перебування в лісі чи парку — проводьте регулярні (раз на дві години) огляди шкірних покривів та одягу.
- Кліщі можуть бути дуже маленьких розмірів, тому слід бути дуже уважним.
- Пам’ятайте, що самого укусу можна не відчути, так як кліщ впорскує під шкіру речовину, що притуплює біль.
- Знайдених на одязі кліщів потрібно спалювати.
4. Після прогулянки так само перевірте, чи не принесли з собою небажаних «гостей» додому. Особливо уважно огляньте такі частини свого тіла і тіла дитини:
- під пахвами;
- у вухах та біля вух,
- на шиї;
- усередині пупка;
- на згинах колін і ліктів;
- у волоссі і біля нього;
- у паху;
- навколо талії.
Те саме стосується й домашніх улюбленців. Після прогулянки в першу чергу перевірте лапи, живіт та морду. Якщо ж після укусу пес ослаб, погано їсть, а білки очей пожовтіли, терміново зверніться до ветеринара, адже кліщі переносять багато небезпечних захворювань для домашніх улюбленців.
5. Вдома варто одразу уважно обстежити одяг та інші предмети, які були з вами на вулиці — разом з ними кліщ може потрапити в будинок. Спеціалісти радять прийняти душ одразу після того, як були на відкритому повітрі.
- Душ протягом найближчих двох годин знижує ризик укусу кліща. Пам’ятайте, що кліщ присмоктується до тіла протягом приблизно двох годин від моменту потрапляння на нього. Він буде шукати місце, де шкіра ніжна й тонка. Тому в людини є реальна можливість виявити його раніше, ніж він вкусить.
Крім того, лікарі рекомендують зробити дитині спеціальне щеплення від кліщового енцефаліту. Воно дозволить захистити малюка від кліщів на довгий проміжок часу. Найкраще вакцинацію провести в осінньо-зимовий період, оскільки щеплення має бути зроблене не пізніше, ніж за 3 тижні до виїзду в ліс.
Якщо кліщ таки вкусив?
Укус кліща насправді безболісний і, зазвичай, людина його не відчуває. Адже в слині кліща для цього є спеціальні речовини. Але, перебуваючи в ранці, кліщ може видати себе свербінням і легким поколюванням.
Якщо присмоктування кліща все ж сталося, необхідно негайно звернутися до медичних працівників. Якщо ж у вас немає такої можливості, то кліща доведеться видаляти самостійно.
- Ризик зараження на хворобу Лайма залежить від тривалості присмоктування кліща: якщо менше доби — вірогідність інфікування досить мала, а от після третьої — майже 100%. Тому кліща потрібно зняти якнайшвидше.
Для цього потрібно змастити кліща олією (але не заливати, щоб не задихнувся), зачекати трохи і повільно видалити його разом із хоботком, розхитуючи кліща збоку в бік пальцями, загорнутими в марлеву серветку.
- Також можна скористатись пінцетом чи петлею з нитки, яку слід закріпити між хоботком кліща та шкірою людини, і повільно витягнути тварину разом із хоботком. При витягуванні кліща потрібно крутити голову паразита в напрямку за годинниковою стрілкою.
- Не можна роздавлювати кліща, щоб збудники хвороби, які можуть бути в його організмі, не потрапили в рану на тілі людини.
Зазвичай через 1-3 обороти кліщ витягується цілком разом з хоботком. Якщо ж паразита спробувати висмикнути, то велика ймовірність його розриву.
Після видалення кліща місце присмоктування змастити 3% розчином йоду або спиртом. Накладення пов’язки, як правило, не потрібно.
Якщо при витяганні кліща відірвалася його головка, яка має вигляд чорної крапки, місце присмоктування протирають ватою або бинтом, змоченими спиртом, а потім видаляють головку стерильною голкою (попередньо простерилізованою на вогні) так, як видаляється звичайна скалка.
- Залишена в шкірі частина може викликати запалення і нагноєння. При цьому варто врахувати, що при відриві головки кліща процес інфікування може продовжуватися, оскільки в слинних залозах і протоках присутня значна концентрація вірусу кліщового енцефаліту.
Після видалення треба ретельно вимити руки з милом, а кліща віддати в лабораторію для проведення необхідних аналізів (перевірки кліща на наявність інфекції). Від цього залежить подальша тактика лікування потерпілого.
Як зрозуміти, що дитина заразилися?
Після укусу кліща варто слідкувати за самопочуттям дитини. Так, початок хвороби Лайма і кліщового енцефаліту схожий на звичайну застуду або грип.
Якщо тварину було інфіковано, в дитини після укусу можуть спостерігатися наступні симптоми:
- різке підвищення температури;
- запаморочення, нудота;
- озноб;
- виражені головні болі;
- м’язові болі;
- загальна слабкість;
- почервоніння на шкірі. У більшості інфікованих людей на місці укусу через деякий час (на 2-4-й день, іноді через 2 місяці, а найчастіше через 12-14 днів) виникає червона пляма, що збільшується і може сягати в діаметрі до 20-30 см і більше. Тож потерпілим рекомендовано ретельно оглядати шкірні покриви.
Якщо в дитини з’явилося подібне почервоніння чи інші підозрілі ознаки після укусу кліща — негайно зверніться до лікаря. Адже своєчасна діагностика і лікування дозволяють попередити прогресування захворювань та розвиток їхніх ускладнень.
Пам’ятайте: ваше здоров’я і здоров’я ваших малюків у ваших руках! Тож, виїжджаючи на природу, намагайтеся дотримуватись рекомендацій спеціалістів, будьте пильні та обережні. Гарного вам відпочинку!
Запобігаємо ротавірусній інфекції в дошкільників
Запобігаємо ротавірусній інфекції в дошкільників
Причиною тяжкої діареї в дітей дошкільного віку, що призводить до зневоднення їхнього організму, може стати ротавірусна інфекція. Це зумовлено швидкими темпами поширення та стійкістю ротавірусів у природних умовах. Для недопущення зараження дитини слід знати механізми розвитку й передачі збудників цього гострого інфекційного захворювання та проводити ефективні профілактичні заходи.
Ротавірусна інфекція — це гостре інфекційне захворювання людей та тварин, спричинене ротавірусами з групи кишкових інфекцій, за якого уражається шлунково-кишковий тракт за типом гастоентериту.
Ротавірусна інфекція — одна з найпоширеніших причин діарейних захворювань у дітей. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), ротавіруси спричиняють більше 125 млн. випадків гастроентериту на рік у дітей молодше п'яти років, серед яких зафіксовано 450 тис. летальних випадків. В Україні найчастіше ротавірусну інфекцію виявляють у 40% від загальної кількості гострих кишкових інфекцій в теплу пору і у 80% в холодну пору року. Найчастіше ротавірусну інфекцію реєструють у дітей віком від шести місяців до трьох років, 65% випадків — спостерігають у дітей до року. Саме в цей період життя дитини ризик зараження та тяжкого перебігу захворювання з розвитком дегідратації є найвищим, і можливий летальний кінець.
Зовнішній вигляд вірусних частинок нагадує колесо з короткими спицями і чітко окресленим обідком, що й зумовило назву ротавірусів, у перекладі з латинської rota — колесо. За антигенними властивостями ротавіруси поділяють на дев'ять типів, які позначають літерами латинського алфавіту: А, В, С тощо. Ротавіруси собак, кішок, коней, кроликів, мишей, телят, птахів тощо для людини не хвороботворні.
Епідеміологія ротавірусної інфекції
Джерелом інфекції є хвора гастроентеритом людина або носій. Носіями ротавірусів переважно є дорослі. Передача вірусу відбувається переважно фекально-оральним шляхом безпосередньо від людини людині або через заражені предмети. Збудник захворювання виділяється з випорожненнями хворого протягом трьох тижнів, найчастіше — 7-8 днів від початку захворювання.
На ротавірусну інфекцію частіше хворіють у осінньо-зимовий період року. Збудники інфекції добре зберігаються за низьких температур, стійкі до дії хімічних і фізичних чинників.
Захворювання дуже швидко поширюється від хворих і носіїв. Виявляють його поодинокі випадки й епідемічні спалахи.
Практично всі діти переносять ротавірусну інфекцію до п'ятирічного віку. Після перенесеного захворювання дитячий організм виробляє імунітет до ротавірусу того типу, на який перехворіла дитина. Утім можливе зараження ротавірусом іншого типу, тому можуть виникати повторні випадки інфікування.
Клінічні прояви за різних форм ротавірусної інфекції у дітей
Інкубаційний період захворювання триває від 15 год. до семи днів, найчастіше — 1-2 дні. Захворювання починається гостро, з підвищення температури тіла, блювання та проносу. У разі виникнення цих симптомів у дошкільника слід негайно звернутися до лікаря.
Одним із клінічних проявів ротавірусної інфекції, зокрема і в дошкільників, є ексикоз.
Ексикоз (від лат. siccus — сухий), зневоднення, дегідратація — це патологічний стан організму, що виникає через гостру втрату значної кількості води і електролітів (солей). Розрізняють три типи ексикозу залежно від того, що переважає — втрата води чи втрата електролітів:
гіпотонічний або соледефіцітний — переважає втрата електролітів;
гіпертонічний або вододефіцитний — переважає втрата води;
ізотонічний — втрата води та електролітів пропорційна.
У нечастих випадках ротавірусна інфекція розвивається поступово.
Легка форма
За легких форм хвороби температура тіла дитини підвищується в межах субфебрильних значень (+37,5...+38 °С) на 1-2 доби. Блювання з'являється в перший день хвороби, повторюючись кілька разів протягом доби. За декілька годин, іноді й одночасно з блюванням, у дитини з'являються випорожнення з консистенцією як рідка кашка, що повторюються до 2-3 разів на добу. На 4-5-й день захворювання дитина одужує.
Форма середньої тяжкості
У разі розвитку ротавірусної інфекції середньої тяжкості температура тіла дитини піднімається до фебрильних значень (+38...+39 °С). Багаторазове блювання триває 2-3 дні. Водночас спостерігають симптоми загальної інтоксикації:
блідість шкірних покривів;
спрага;
млявість.
Випорожнення бувають до 10-15 разів на день, жовтого кольору, рясні, водянисті, з різким запахом, але без патологічних домішок крові, слизу чи гною. Іноді випорожнення мутнувато-білясті і можуть нагадувати випорожнення хворого холерою. Інколи кал хворого жовтувато-зеленуватий або салатного забарвлення з домішкою прозорого слизу. Також характерне гучне бурчання в животі. Під час пальпації живота виявляють болючість в епігастральній і пупковій ділянках. Печінка і селезінка не збільшені.
Для ротавірусної інфекції середньої тяжкості характерний розвиток ексикозу І або II ступеня.
Більше ніж у половини хворих з першого дня хвороби виявляють незначні катаральні явища на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів, ротоглотки і кон'юнктив.
Тяжка форма
За тяжкої форми ротавірусної інфекції випорожнення часті, водянисті і повторюються близько 25-30 разів на добу. Тяжкість стану наростає упродовж 2-4 діб хвороби у зв'язку зі значними втратами рідини організмом за рахунок багаторазового блювання і рясних й частих випорожнень. За тяжкої форми ротавірусної інфекції виявляють ексикоз II або III ступеня. Спостерігають також виражені прояви інтоксикаційного синдрому, зокрема гіпертермію, різку слабкість, адинамію, анорексію, блідість шкіри з «мармуровим» відтінком, ціаноз, судоми і непритомність.
Ознаки ураження органів травлення за тяжкої форми ротавірусної інфекції тривають протягом 8-10 днів.
Якщо у випорожненнях виявлено домішки слизу і крові, це свідчить про поєднання ротавірусного захворювання з бактеріальною кишковою інфекцією. У цьому випадку в дітей більш виражені лихоманка і загальна інтоксикація.
Швидко підтвердити ротавірусну інфекцію як причину розвитку кишкової інфекції можливо за допомогою експрес-тесту, який дає змогу виявити антиген ротавірусу в калі хворого. Окрім того, для підтвердження ротавірусної інфекції використовують методи імуноферментного аналізу та полімеразної ланцюгової реакції.
Лікування та профілактика ротавірусної інфекції
Нині не існує специфічної терапії ротавірусної інфекції, тому основним є поповнення втрат води та електролітів для запобігання розвитку зневоднення. За ексикозу І—II ступеня перевагу віддають пероральній регідратаційній терапії спеціальними сольовими розчинами, як-от регідрон, електроліт тощо, тобто введення хворому цих розчинів через рот. У разі ексикозу III ступеня доцільно використовувати парентеральну регідратацію, зокрема застосовують сольові кристалоїди: розчини Рінгера, трисоль, квартасоль, ацесоль тощо, які вводять хворому внутрішньовенно.
Особливістю ротавірусної інфекції є блювання на початку захворювання, тому для профілактики та корекції зневоднення нерідко використовують інфузійну терапію вже в першу добу, навіть за ексикозу І—II ступеня.
Антибактеріальну терапію для лікування ізольованої ротавірусної інфекції не застосовують. Важливим елементом лікування є дієта. Враховуючи розвиток дисахаридазної недостатності за ротавірусної інфекції, дітям грудного віку рекомендують низьколактозні або безлактозні суміші, дітям старше року — призначають безмолочну дієту і ферментні препарати.
Запобіжні заходи від захворювання дитини на ротавірусну інфекцію поділяють на специфічні та неспецифічні. Неспецифічна профілактика ротавірусної інфекції полягає в дотриманні санітарно-гігієнічних норм, зокрема:
регулярне миття рук милом, оброблення рук антисептичними засобами;
використання для пиття лише кип'яченої води;
миття овочів і фруктів кип'яченою водою, по можливості перед уживанням їх слід обдати окропом;
уникнення прямого контакту з інфікованими;
утримання поверхонь та предметів, яких торкається дитина (іграшки, підлога, меблі, одяг тощо), у чистоті.
Специфічною профілактикою ротавірусної інфекції є оральна вакцинація. Існує дві вакцини, які містять ослаблений живий ротавірус:
моновалентна вакцина;
пентавалентна вакцина.
В Україні вакцинація для профілактики ротавірусної інфекції віднесена до групи рекомендованих щеплень, згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів» від 16.09.2011 № 595.
РЕКОМЕНДАЦІЇ
для батьків за появи у дитини захворювання, що супроводжується блюванням і водянистим проносом
Негайно викликайте лікаря для якнайшвидшого огляду дитини. Після огляду дошкільника лікар прийме рішення про необхідність госпіталізації або про можливість лікування вдома.
У разі лікування дитини в домашніх умовах чітко дотримуйтеся рекомендацій лікаря щодо обстеження, лікування, догляду за нею.
До приходу лікаря поїть дитину спеціальними сольовими розчинами для поновлення втрат води та електролітів (регідрон, електроліт тощо), які можна придбати в аптеці у вигляді розчинних у воді порошків.
Розчиніть порошок у кип'яченій воді відповідно до інструкції із застосування.
Сольовий розчин давайте дитині кожні 10-15 хв. по 10-15 мл, тобто 2-3 чайні ложки.
До моменту доставки з аптеки сольового розчину поїть дитину теплою кип'яченою водою.
Не давайте дитині антибіотики або інші хіміотерапевтичні препарати до приходу лікаря.
Регулярно прибирайте приміщення, в якому перебуває дитина.
Забруднені поверхні мийте водою з милом.
| Обережно — ГРИБИ! Гриби — це дарунок лісу, але водночас і небезпечний продукт харчування, який може спричинити отруєння, а іноді й смерть. Отруєння організму викликають токсини, алкалоїди та сполучення важких металів, які містяться в грибах. Прикро, що більшість людей висновки роблять лише на основі свого гіркого досвіду. Основні причини отруєнь: ► вживання отруйних грибів; ► неправильне приготування умовно їстівних грибів; ► вживання старих або зіпсованих їстівних грибів; ► вживання грибів, що мають двійників або змінилися внаслідок мутації (навіть білі гриби і підберезники мають своїх небезпечних двійників). Симптоми отруєння: нудота, блювота, біль у животі, посилене потовиділення, зниження артеріального тиску, судоми, мимовільне сечовиділення, проноси, розвиток симптомів серцево-судинної недостатності. Щоб запобігти отруєння грибами, ми рекомендуємо вам заходи та правила, яких слід дотримувати. Застерігаємо! ► Купуйте гриби тільки у відведених для їх продажу місцях (магазинах, теплицях, спеціалізованих кіосках), особливо уникайте стихійних ринків. ► Збирайте і купуйте тільки гриби, про які вам відомо, що вони їстівні. ► Не збирайте гриби: ♦ якщо не впевнені, що знаєте їх, якими б апетитними вони не здавалися; ♦ поблизу транспортних магістралей, на промислових пустирях, колишніх смітниках, у хімічно та радіаційно небезпечних зонах; ♦ невідомі, особливо з циліндричною ніжкою, і потовщенням «бульба», оточеним оболонкою; ♦ з ушкодженою ніжкою, старих, в'ялих, червивих або ослизлих; ♦ ніколи не збирайте пластинчаті гриби, отруйні гриби маскуються під них; ♦ печериці з пластинками нижньої поверхні капелюшка гриба білого кольору. ► Не порівнюйте зібрані чи придбані гриби із зображеннями в різних довідниках — вони не завжди відповідають дійсності. ► Не куштуйте сирі гриби на смак. ► Ще раз перевірте вдома гриби, особливо ті, які збирали діти. Усі сумнівні викидайте. Нижню частину ніжки гриба, забруднену ґрунтом, викидайте. Гриби промийте, у маслюків та мокрух зніміть з капелюшка слизьку плівку. ► Гриби підлягають кулінарній обробці в день збору, інакше в них утворюється трупна отрута. ► Кип'ятіть гриби протягом 7-10 хвилин у воді, після чого відвар злийте. Лише тоді можна варити або смажити. ► Обов'язково вимочіть або відваріть умовно їстівні гриби, які використовують для соління, — грузді, вовнянки та інші, котрі містять молочний сік. У такий спосіб позбудетесь гірких речовин, які уражають слизову оболонку шлунку. ► У жодному разі не пригощайте грибами дітей, літніх людей та вагітних жінок. ► Гриби (зеленушка, синяк-дубовик та деякі інші) містять отруйні речовини, які у шлунку не розчиняються. У взаємодії з алкоголем отрута розчиняється та викликає сильне отруєння. ► Значна кількість грибів, які досі вважали їстівними, містить мікродози отруйних речовин. Якщо вживати їх декілька ДНІЙ підряд, також можна отруїтися. ► Суворо дотримуйте правил консервування грибів. Неправиль* но приготовані консервовані гриби можуть викликати дуже важке захворювання — ботулізм. Гриби, які довго зберігали, обов'язково прокип'ятіть впродовж 10-15 хвилин
|
- Терміново звернутися за медичною допомогою, викликавши лікаря, та обов'язково дочекатися його прибуття.
- Не слід самостійно вести хворого у лікарню, оскільки він є джерелом інфекції.
- До приходу лікаря слід ізолювати хворого в окремій кімнаті, яка має бути чистою, добре провітрюватися.
- Обов'язково повідомити лікарю про всі можливі контакти хворого на кір за останні 10-20 днів.
- Хворому на кір рекомендовано організувати постільний режим, забезпечити питтям.
- Навчити хворого при нападах кашлю, нежитю прикривати ніс і рот носовою хустинкою чи серветкою, часто мити руки милом.
- Слід забезпечити хворого індивідуальними речами побуту (окремий посуд, засоби гігієни та інше).
- У жодному разі не проводити самолікування хворого на кір.
- Особам, що контактують з хворим на кір, слід використовувати індивідуальні засоби захисту органів дихання, наприклад, маску чи марлеву пов'язку, які варто змінювати через дві і чотири години відповідно.
- Чітко дотримуватися рекомендацій лікаря щодо лікування хворого на кір та проведення заходів специфічної та неспецифічної профілактики щодо контактних осіб.
Памятка для батьків «Профілактика вітряної віспи»
Джерелом інфекції при вітряній віспі є хворий, який стає небезпечним для оточуючих з кінця інкубаційного періоду, який може тривати 11-21 дні (найчастіше - 14 днів) і аж до 5-ої доби з моменту появи останніх елементів висипу. Особливо небезпечними джерелами інфекції є хворі із наявністю везикул на слизових ротової порожнини, тому що в них швидко лопаються пухирці і виділяються великі дози вірусу з слиною.
Збудником вітряної віспи є вірус, а джерелом інфекції – лише людина, хвора на вітряну віспу або оперізуючий лишай.
Механізм передачі – повітряно-крапельний.
Інфекція легко переноситься на значні відстані (20 м і більше): в сусідні приміщення, з поверху на поверх по вентиляційних та інших ходах. Захворіти може людина будь-якого віку, що не має імунітету до збудника вітряної віспи. Більшість випадків захворювання спостерігається серед дітей у віці до 7 років (80%). Діти, які не відвідують дитячі освітні заклади, хворіють в шкільні роки. У дорослих вітряна віспа зустрічається рідко. Характерна сезонність – в осінньо-зимовий період захворює 70-80% дітей. Після захворювання формується стійкий імунітет. Повторні випадки вітряної віспи зустрічаються напрочуд рідко.
Інкубаційний (прихований період) під час вітряної віспи в середньому складає 11-21 день.
Ознака хвороби є висип, який проходить декілька стадій розвитку: рожева пляма-папула (вузлик) – везикула (бульбашка, наповнена прозорою рідиною) – кірка. У одного й того ж хворого
одночасно можна спостерігати і плями, і папули, і везикули, і кірку. Висипання виникає на шкірі тулуба, обличчя, шиї, кінцівок, крім долонь і підошов, на волосяній частині голови. Висипання може з'являтися і на слизових оболонках порожнини рота, статевих органах, особливо у дівчаток. Період висипання триває в середньому 2-10 днів. У більшості випадків захворювання протікає легко, але можуть розвиватися і тяжкі форми. У дітей до 2-х років і у дорослих може розвинутися вірусна пневмонія.
Профілактика вітряної віспи: хворого ізолюють вдома до моменту відпадання останньої кірки. Дітей, які контактують з хворим та не хворіли вітряною віспою, роз'єднують на 21 день. Якщо день контакту з хворим точно встановлено, роз'єднання проводять не відразу, а з 11-го дня після контакту. Проводяться вологе прибирання і провітрювання.
В Україні зареєстрована вакцина проти вітряної віспи Варилрикс. Згідно наказу МОЗ України №947 в календар щеплень в Україні вакцинація з вітряної віспи не входить. При бажанні батьків можна придбати вакцину в аптеці для проведення дітям профілактичного щеплення.
Непереносимість лактози
Як впоратися з проблемою молочних продуктів .
У вашої дитини часто трапляється пронос, вона пухне і страждає від надмірної кількості газів, які утворюються – це важке випробування для вас обох. Однак, нарешті, виявлена причина – непереносимість лактози, пояснює вам лікар.
Це може звучати як хвороба, але це не хвороба. Це лише означає, що у вашої дитини виникають труднощі при перетравлюванні лактози (молочного цукру), тобто того цукру, який міститься в молоці і молочних продуктах. Зазвичай молочний цукор розпадається під впливом ензиму лактази, який утворюється в тонкому кишечнику, але у деяких людей лактази виробляється недостатньо, щоб справно виконувати роботу. Тому, коли ваша дитина, у якої не вистачає лактази, п’є молоко або їсть молочні продукти, її кишечник перетворюється на зону бойових дій.
Взагалі майже кожна людина, що з’являється на світ, має вроджену здатність перетравлювати молоко, пояснює Джей А. Пермен, доктор медицини, професор педіатрії та директор відділення гастроентерології та харчування в медичній школі університету Джонса Хопкінса в Балтіморі. Проте у деяких людей здатність виробляти лактазу зменшується відразу після закінчення дитячого віку. Іноді ослаблення цієї здатності відбувається настільки поступово, що симптоми стають помітними тільки в дорослому віці, але в інших вони виникають вже в дитинстві.
З непереносимістю лактози можна впоратися дуже просто і успішно в домашніх умовах, говорить доктор Пермен, і дітям не завжди доведеться відмовлятися від молока, тістечок, торта на день народження або морозива. Ось що потрбно робити, щоб в кишечнику вашої дитини все йшло гладко.
Читайте етикетки. Якщо у вашої дитини сильна непереносимість лактози, нехай читання етикеток на продуктах, які ви купуєте; стане у вас звичкою. Лактозу містять не тільки молоко, сир, морозиво, але й інша їжа. Є діти з такою чутливістю, що на них діє навіть незначна кількість лактози, що міститься в м’ясі, говорить доктор Пермен.
Уважно читайте етикетки і шукайте в них такі інгредієнти, як казеїн, сироватка, лактоза, тверді молочні продукти або молоко.
Ведіть журнал їжі. Заведіть щоденник споживаної їжі і симптомів, щоб стежити за тим, що впливає на вашу дитину, а що ні, говорить Ейна Абад Сінді, дипломований дієтолог, фахівець з дитячого харчування в департаменті харчового обслуговування Центру наук про здоров’я університету Віргінії в Шарлоттесвіллі. Це дозволяє батькам краще зрозуміти, яка саме їжа викликає ті чи інші симптоми, говорить вона.
У щоденнику записуйте кількість їжі, що містить лактозу, коли дитина вживала її та всі симптоми, які виникали. Таким чином, ви зможете сказати, заглянувши в щоденник, що чашка морозива викликала у дитини значну кількість газів, наприклад, або стакан молока став причиною проносу.
Експериментуйте обережно. Рівень толерантності у всіх людей різний, і перш ніж ви зумієте вирішити проблему непереносимості лактози, вам потрібно з’ясувати, наскільки вона серйозна, – говорить доктор Пермен. Почніть з невеликої кількості їжі, що містить лактозу і поступово збільшуйте порції, радить Сінді. Після того, як ви встановили за допомогою щоденника, що ваша дитина може з’їсти половину шматка сиру без негативних симптомів, наприклад, спробуйте дати їй цілий шматок. А коли ви з’ясували, яку кількість конкретної їжі, що містить лактозу, може з’їсти ваша дитина без появи симптомів непереносимості, спробуйте інший вид їжі.
Непереносимість лактози може виявитися тимчасовою.
Більшість людей, які виявляють, що у них нетерпимість до лактози, назавжди залишаться такими. Їх організм ніколи не зможе виробляти достатню кількість ензиму лактази, щоб переробити цукор в молочних продуктах. Але іноді непереносимість лактози у немовлят і маленьких дітей є короткотривалим епізодом, пояснює Джей А. Пермен, доктор медицини, професор педіатрії та директор відділення гастроентерології та харчування в медичній школі університету Джонса Хопкінса в Балтіморі.
Тимчасова непереносимість носить назву вторинної лактозної нетерпимості. Вона спричиняється порушенням роботи кишечнику дитини із-за вірусів або харчової алергії, говорить доктор Пермен. У деяких дітей виникають труднощі в перетравлюванні лактози, які можуть тривати до декількох місяців, але вони зникають, як тільки вірус або алергія перестають діяти. Недостатня кількість лактази може також бути результатом кишкового захворювання, однак і недоношені немовлята проявляють іноді тимчасову непереносимість до тих пір, поки не нормалізується вироблення ензиму лактази.
Кожна маленька дитина з діагнозом нетерпимость лактози повинна перебувати під наглядом лікаря, вважає доктор Пермен. Лікар спробує визначити чи закінчується у дитини непереносимість лактози – немає сенсу уникати лактози, якщо в цьому немає необхідності і перевірить, чи немає у дитини кишкового захворювання, що потребує лікування.
Перевірте склад ліків. Лактоза може бути там, де ви менш за все її очікуєте. Приблизно чверть всіх ліків, як продаються за рецептом і без рецепта в аптеках, виготовляються із застосуванням лактози. Необхідно уважно читати етикетки на ліках, які приймає ваша дитина або запитати фармацевта, чи включена лактоза в ці ліки, говорить доктор Пермен.
Не давайте дитині їжу, яка містить лактозу, одну. Переконайте свою дитину їсти їжу, що містить лактозу, разом з іншою їжею, говорить Денніс Саваіано, доктор філософії, професор наук про їжу і харчуванні в університеті Міннесоти в місті Сент-Пол. Молоко разом із зерновою їжею або пиріжками, наприклад, переноситься краще, ніж одне молоко, говорить він. Загалом, молоко з чимось – це краще, ніж одне молоко. Інші види їжі утримують лактозу від швидкого потрапляння в кишечник, що може призвести до того, що недостатня кількість ензиму лактази, яка виробляється організмом вашої дитини, не в змозі з нею впоратися.
Обирайте їжу з низьким вмістом лактози. Склянка молока, в якому міститься 12 грамів лактози, може виявитися надмірним для багатьох дітей, які страждають від нестачі лактази, говорить доктор Пермен. Але в твердих сирах міститься дуже невелика кількість лактози, так само як в морозиві і пресованому сирі, вважає він. Йогурт з живими культурами (перевірте етикетку на упаковці) зазвичай добре переноситься маленькими дітьми з нетерпимістю до лактози, тому що бактерії в йогурті вже переварили чималу кількість лактози.
Спробуйте давати дитині ензим лактази. У більшості аптек є засіб, що містить лактазу, який компенсує недостатню кількість ензиму в кишечнику вашої дитини. Він продається у вигляді рідини, таблеток або капсул. Змішайте рідину зі звичайним молоком за двадцять чотири години до вживання, при цьому розпадається сімдесят відсотків лактози, говорить Сінді. Зазвичай цього достатньо, щоб молоко нормально засвоїлось дитиною, вважає вона.
Можна також дати дитині таблетку лактази перед тим, як вона з’їсть протипоказаний сир або морозиво, говорить доктор Саваіано. Він також радить розкривати капсулу ензиму і посипати її вмістом зернові блюда і молоко. Кількість ензиму, якого потребує ваша дитина, залежить від того, наскільки серйозна в неї непереносимість лактози, а це можна визначити лише дослідним шляхом, говорить він.
Подумайте про додавання кальцію. Якщо у вашої дитини серйозна непереносимість лактози, не виключена можливість, що вона не отримує достатньо кальцію, який критично важливий для молодих зростаючих кісток. Ваша дитина може отримати велику кількість цієї поживної речовини, якщо буде їсти багато йогурту, сиру і зелених овочів, говорить доктор Пермен.
Але якщо ваша дитина вибагливо ставиться до їжі і не їсть молочних продуктів, тоді ви можете подумати про інші джерела кальцію, додає доктор Пермен. Він пропонує вафлі з підвищеним вмістом кальцію, які є в магазинах, що торгують здоровою їжею. Проконсультуйтеся з лікарем щодо дозування. Іншою альтернативою є сік з підвищеним вмістом кальцію.
Джерело: «Домашній дікар для дітей», Поради американських лікарів під ред. Клафлін Едвард
Рекомендації батькам щодо організації харчування дитини
Раціональне харчування — одна з основних умов здоров'я людини, її довголіття, плодотворної праці. Харчування повинно не лише покривати енергію, що витрачається дитиною, але й забезпечувати матеріал, необхідний для росту й розвитку всіх органів і систем організму. Досліджено, що процеси обміну речовин у дітей протікають значно інтенсивніше, ніж у дорослих. Адже вони більше рухаються і гуляють, що теж викликає значні енергетичні витрати.В їжі повинні обов'язково поєднуватися у правильному співвідношенні речовини, що входять до складу тварин людського організму: білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни, вода.
Білки є життєво необхідними речовинами й мають особливе значення в харчуванні дітей. Насамперед це основний пластичний матеріал, що йде на побудову кліток, тканин, органів. Необхідні вони також для утворення ферментів, гормонів, гемоглобіну крові, вони формують з'єднання, які забезпечують імунітет. Білки беруть участь у процесах засвоєння жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів. Особливо велика їхня роль у засвоєнні організмом вітаміну С. У дитячому харчуванні мають враховуватися якісні показники білків.
Найцінніший і найкорисніший для росту дитини тваринний білок. Достатня його кількість є в м’ясі, рибі, молоці, яйцях та іншому. Основними джерелами рослинного білка є хліб, крупа.
Жири є джерелом енергії, вони необхідні для побудови клітинних оболонок, беруть участь в обміні речовин, відіграють роль запасного живильного матеріалу, забезпечують засвоєння багатьох вітамінів. Найбільш легко засвоюються організмом молочні жири (вершкове масло, вершки, сметана), сутужніше - свинячий, баранячий, яловичий жир, тому їх не рекомендується використати в харчуванні дітей дошкільного віку. Варто уникати надлишкового споживання жирів, тому що це може привести до ожиріння.
Вуглеводи – головне джерело енергії, разом з білками й жирами вони беруть участь в обміні речовин. Більша частина харчового раціону дитини складається з вуглеводів, добова норма вуглеводів в 4 рази більше, ніж жиру і білка. Вуглеводи втримуються в продуктах рослинного походження - крупах, картоплі, овочах, фруктах. Багаті вуглеводами цукор, хліб, мед, цукерки. Надлишкова кількість вуглеводів легко перетворюється в жир і нерідко є однією із причин ожиріння, а надлишок солодощів сприяє розвитку карієсу зубів.
Мінеральні речовини, що входять до складу харчових продуктів, діляться на макроелементи, (кальцій, калій, фосфор, натрій, хлор) і мікроелементи (фтор, цинк, мідь, йод). Особливе значення в харчуванні дітей надається солям кальцію й фосфору, які формують кісткову й зубну тканини, входять до складу гормонів, беруть активну участь в обмінних процесах. Кальцію властиво протизапальна й антиалергічна дія.
У щоденному раціоні дитини обов'язково мають бути вітаміни. Вітаміни відіграють роль каталізаторів в обмінних процесах, вони необхідні для росту й розвитку кліток, тканин. Вітаміни вводяться з їжею. Як правило, вони не синтезуються в організмі. Вітаміни діляться на 2 групи: жиророзчинні (А, D, Е, К) і водорозчинні (С, В).
Вода – необхідна складова частина раціону, вона входить до складу кліток і тканин, бере участь у процесах, що забезпечують життєдіяльність організму; з водою видаляються кінцеві продукти обміну. Вода в організм надходить із продуктами (особливо багато її втримується у свіжих фруктах і овочах), а також у вільному стані (чай, компот, суп). У добу кількість рідини, що надходить в організм дітей 3-7 років, повинне бути в межах 1,5-2 л. Потреба в рідині коливається залежно від сезону року, віку, індивідуальних особливостей дитини. Надлишкова кількість води не рекомендується, тому що це веде до перевантаження нирок, серця.
Один з найважливіших чинників формування здоров’я дитини – її раціональне харчування. Про принципи здорового харчування, правильний добір і поєднання продуктів, їжу корисну, некорисну і шкідливу не раз уже писалося. А от психологічний аспект годування дошкільнят у багатьох батьків, і навіть педагогів, залишається поза увагою, хоча він позначається на здоров’ї поряд з якістю їжі.
Процес годування, прийому їжі дитиною для багатьох сімей – актуальна, болюча проблема, оскільки і для дітей, і для їхніх батьків це буває стресовою ситуацією, яка травмує психіку.Дехто свято вірить, що чим більше дитина з’їсть, тим здоровішою буде, що кожна ложка каші, навіть насильно “втрамбована”, дасть користь, зміцнить здоров’я. Як правило, прийом їжі дитиною починається весело, спокійно, але поступово за столом насуваються “хмари”, психологічна атмосфера стає дедалі напруженішою – спочатку вмовляння: “З’їж за маму, з’їж за тата” або “Ще одну ложку каші з’їж, тоді підеш гратися”, або “Куплю нову іграшку”, а потім доходить і до погроз. Часто дитина чує і таке: “Я тебе сьогодні не люблю – ти не доїв суп” або “Сидітимеш за столом, доки все не з’їси” тощо.
Зрозуміло, що це вже початок протистояння між дитиною і дорослим: тут і сльози, і крики, і знервованість, і зіпсований настрій, як у дитини, так і в дорослого. Дитина після цього ще довго не може заспокоїтися, переживаючи болісний, щойно набутий життєвий досвід. Вона думає: “У цьому світі навіть найрідніші люди мене не розуміють!”. А мама або й вихователька, “втрамбувавши” в малого все, що вважали за потрібне, задоволені: “Дитя нагодоване!”. Маємо яскравий приклад дорослого егоцентризму. Дивовижно, як рідна людина, мати, раптом стає “глухою”, “сліпою”, “бездушною” до своєї кровинки, яка і жестами, і очима, і поведінкою благає, показує матусі, що їсти вже не може і не хоче.
Батьки часто не замислюються над тим, що таке годування малюк сприймає як насилля, примус, покарання, що це стає для нього справжнім випробуванням, а мати, і це найгірше, сприймається як насильник. Маленька людина не може зрозуміти її поведінки, оскільки ще зовсім недавно, в період грудного годування, мама сприймалася дитиною і як джерело їжі, і як джерело любові та задоволення. Материнський тиск, її авторитаризм лякають малюка, між найріднішими людьми виникає психологічний дискомфорт, емоційна дистанція. Для авторитарних, емоційно “глухих” батьків і педагогів головне – режим і гасло “Дитина для режиму!” і в жодному разі не навпаки. В результаті процес вживання їжі, сама їжа не викликають у дитини такого важливого почуття, як задоволення. Так і руйнується головний принцип людського життя — принцип задоволення, навіть якщо він стосується прийому їжі.
Фундатор психоаналізу 3. Фрейд підкреслював величезну роль цього принципу в житті людини, у формуванні її життєвої позиції. Якщо процес прийому їжі “начинений” негативними емоціями, психологічним дискомфортом, це може призвести до стійкої втрати дитиною апетиту, тобто до нервової анорексії.
Не варто примушувати дитину їсти страву, яка їй здається несмачною! Натомість допоможіть малюкові розвинути смак до простої, здорової їжі, адже саме це є запорукою доброго апетиту. Смакові уподобання можуть характеризувати емоційний, психофізіологічний стан людини.
Зверніть увагу: в стані тривоги, страху людина погано їсть і не завжди відчуває смак їжі або зовсім “забуває” про неї і може не їсти два-три дні поспіль, при цьому зовсім не відчуваючи голоду. В момент творчого піднесення, радості, навпаки, смакові відчуття людини загострюються. Хоча й під час цікавої творчої праці, коли приходить натхнення, людина може так захопитися справою, що забуває: в роті не було ані крихти багато годин. Тобто вона втрачає апетит і не відчуває голоду. У жодному разі не використовуйте їжу як засіб покарання та примусу. Не силуйте дитину тим, що має давати їй задоволення. Замисліться, що зафіксує дитяча пам’ять у разі примусу? Не важко уявити – це сльози, їжа, яку заштовхують ложкою до рота, нудота, погрози. Про насолоду стравою годі й казати!
Не кажіть дитині: “Не підеш гратися, доки не з’їси ще одну ложку каші”, або “З’їж за маму, за тата ще одну ложку супу” тощо. Звісно, дитина проковтне цю огидну їй ложку каші, щоб продемонструвати слухняність, свою любов до нас. А тепер замислимося, які почуття вона заштовхує в себе разом з цією “останньою ложкою”? Що відчуває в цей момент до улюбленої страви і до дорослого?! А той часто і не відає, що душа дитини охоплена протестом, що загострилася її агресивність або отрута депресивності ще довго пануватиме в її серці, що “Я” малюка глибоко ущемлене.
Пригадаймо і своє дитинство. Скільки дорослих людей і досі не люблять, наприклад молоко, манну кашу тільки тому, що їх занадто ними перегодували в дитинстві, примушуючи за будь-яку ціну “допити”, “доїсти”. І хто зна, може та склянка молока була б дуже смачною, якби дорослі не припускалися помилок. Ми, дорослі, інколи майже свідомо перетворюємо корисне на огидне. Отже, давайте не ставити дитину в залежність від своїх дорослих забаганок, комплексів. Не забираймо у наших найдорожчих істот права бути щасливими, відчувати задоволення, навіть якщо це стосується їжі. Не примушуйте дитину їсти, коли вона перебуває в збудженому, нервовому стані.
Якщо їжа смачна, це не означає, що її треба дуже швидко з’їсти, проковтнути. Нею маємо насолоджуватися, адже смачну страву можна порівняти з оркестром, в якому чуємо і фагот, і саксофон, і скрипку, і фортепіано, що зливаються в одну чудову мелодію, даючи нам естетичне, душевне задоволення. Завдяки своїм смаковим рецепторам дитина має відчувати смак страви, кожного її інгредієнта. В такому разі у малюка розвиватиметься естетичне, поетичне ставлення до їжі, він відчуватиме фізіологічне, психологічне задоволення.
Дитина, яка живе і розвивається в гармонії, використовуючи в повному обсязі інформацію всіх своїх аналізаторів, смакових рецепторів – здорова. Завдання батьків і педагогів – постійно розширювати діапазон її відчуттів, що прямо стосується і їжі. К.Д. Ушинський назвав органи чуттів “дверима в світ”. Познайомте малюка з його “помічниками” – язиком, очима, вухами, носом, розкажіть про їхню роль у житті людини, про те, як вони допомагають пізнавати навколишній світ і себе в ньому, отримувати багатосенсорну інформацію, в тому числі і про їжу.
Пропонуйте дітям ігри на розвиток нюху, смаку. Так, їм можна сказати: “Нехай ваші носики вгадають, що ви зараз їстимете”. Або малюк сидить у кімнаті, а мати пропонує йому попросити свого помічника – носика відгадати, що сьогодні буде на обід, яка страва стоїть на столі в кухні і чекає на нього, або можна з дитиною підійти до дверей, що ведуть на кухню, і запитати: “Яка це страва так смачно пахне? Що тобі підказує твій ніс?”. Зрозуміло, що, відгадавши, малюк буде дуже задоволений собою, своїм носиком, почуватиметься кмітливим, розумним. Тому й страва здаватиметься вдвічі смачнішою, і їда принесе задоволення.
Згадайте віртуозний педагогічний прийом завідувача дитячого садка (його грає актор Євген Леонов) у кінофільмі "Джентльмени удачі”, завдяки якому нудний, “несмачний” сніданок перетворився для дітей на цікаву космічну подорож. Результат приголомшливий — усі вихованці, як один, дружно почали “змітати” з тарілок “космічними” ложками “космічну” кашу, яка відразу видалася їм дуже смачною і корисною! Багатьом батькам і педагогам варто взяти цей приклад до уваги.
Можна запропонувати малюкові заплющити очі, й поставити таке запитання: "Вгадай за смаком, яка це страва”. Так дитина одночасно вчитиметься розрізняти тонкі смакові відчуття й називати їх: солодке, кисле, пересолене тощо.
Обов’язково звертайте увагу дітей на сервірування столу. Привчайте отримувати від їжі естетичне задоволення, оскільки це може бути одним з чинників виникнення бажання з’їсти цю страву, посмакувати нею. Створіть для маленької особистості такі умови, щоб світ здавався їй цікавим, кольоровим, смачним! Батькам варто запитувати дитину, що вона хотіла б з’їсти, яка страва їй подобається, запропонуйте приготувати її разом, звісно, зважаючи при цьому на вік, можливості дитини. Запрошуйте сина чи доньку разом з вами готувати страви для бабусі, тата – так вони більше дізнаються про вас, ваші кулінарні уподобання. А найцінніше те, що вас об’єднає корисна справа – готувати їжу для рідних людей.
Обов’язково звертайте увагу дитини: страва, яку готують з добрим настроєм і любов’ю, найсмачніша та найкорисніша. Не бійтеся бути не такими батьками, як інші. Прислухайтеся до бажань своєї дитини щодо їжі, орієнтуйтеся на її смакові уподобання, дайте їй можливість самій вирішувати, їсти чи не їсти. Іноді треба відійти від загальноприйнятих стандартів у режимі дня дитини, її годування. Нічого страшного, якщо малюк поснідає трохи пізніше або не вип’є склянку молока в полудень. Відрегулюйте режим відповідно до індивідуальних особливостей сина чи доньки.
Не забувайте: ваша дитина – неповторна індивідуальність, вона не така, як інші, а отже, потрібний індивідуальний підхід і до режиму її харчування. Навчіть її прислухатися до “голосу” свого організму, довіряти йому. Нехай вона сама вирішує, що, коли, скільки їстиме, а від чого відмовиться. Зрозуміймо нарешті: в кожної людини, зокрема й у дитини, своє відчуття голоду. Комусь, щоб насититися, потрібний повний обід з трьох страв, а інші можуть вдовольнитися одним смачним яблуком.
Не заштовхуйте в малюка їжу, коли він сидить на горщику (і таке буває) або коли він бігає від вас по кімнаті, а ви з тарілкою – за ним. Не перетворюйте це на змагання, рухливі ігри, забави, бо зрештою це закінчується, як правило, слізьми, образами і з боку дитини, і з боку батьків. Головна вимога – годувати треба голодну дитину.
Обов’язково привчайте малюка мити руки та обличчя перед їдою. Сформованість гігієнічних навичок – один з показників якості життя людини, її культури, вихованості. Звертайте увагу на поставу дитини, правильне її дихання під час їди. Застерігаємо: не примушуйте малюка їсти, коли він нездужає “щоб були, мовляв, сили подолати хворобу”. Так, наприклад, тварини, коли хворіють, відмовляються від їжі на кілька днів. У цей час сили, енергія організму спрямовані на боротьбу з хворобою, а не на перетравлювання їжі. Деякі лікарі, психологи підтримують таку точку зору і стосовно людини. Ще раз нагадуємо: кожен крок батьків стосовно впливу на організм дитини має бути виваженим, мудрим, враховувати її індивідуальні, психологічні, психофізіологічні особливості.
Від самого народження намагайтеся викликати у малюка позитивне ставлення до їжі. Поступово розширюйте асортимент страв, збагачуйте його смакову гаму. Вводячи нову страву, розкажіть цікаву історію, наприклад, чому картоплю раніше називали “земляним яблуком”, чим вона корисна для людини. Пам’ятаймо: прийом їжі – не тільки задоволення шлунка, а ще й естетична насолода. Цей процес можна супроводжувати приємною музикою. Якщо не можна дати всім батькам єдиного рецепту щодо того, як правильно годувати дитину, то, мабуть, можна висловити думку, яка буде корисною всім: будьте уважні до смакових уподобань дитини, до її переваг в їжі, і ви багато чого зрозумієте про неї !
Дайте собі відверту відповідь – у вашій сім'ї на першому місці культ їди чи духовні потреби? Великий “учитель Щастя” Епікур вважав: людина іноді компенсує їжею своє незадоволення життям, тобто переїданням намагається заповнити “духовну порожнечу своєї душі”. Еліас Канетті розмірковував над такою людською “загадкою”: чому є люди, які багато, ситно їдять, але при цьому в них голодні очі. Від них можна почути: “Все, більше їсти не можу, але очима ще б їв!”. Напевно, вважає Е. Канетті, вони не отримують справжнього задоволення в своєму житті. Їжа — лише один з багатьох способів отримати задоволення. Шукаймо інші!
Хотілося б порадити батькам не годувати дитину їжею, приготовленою автоматом, оскільки ні людські руки, ані людське серце не брали участі в її приготуванні. Часто молоді батьки, забравши дитину з дошкільного закладу, поспішають не додому, щоб посмакувати у тісному сімейному колі домашніми стравами, а до кафе, де повно людей. Що там чекає на дитину? Галас, черги, штовханина, шкідливі для дитячого організму одноразові пластмасові тарілки, стаканчики, а то й цигарковий дим. І найголовніше — немає можливості поспілкуватися з батьками хоча б увечері, розповісти їм про свої справи, а вона ж так цього чекала весь день! Так і ростуть деякі діти, не знаючи смаку домашніх страв. А до того ще трапеза доповнюється суворими командами з боку батьків: “Іж швидше” або “Усе доїдай, бо вдома їсти нічого” та їхніми нескінченними розмовами по мобільному телефону. Така поведінка батьків демонструє дитині їхню зайнятість і, як їй здається, байдужість до її життя, проблем. Отже, який висновок? Корисна тільки та їжа, яка приготовлена турботливими і ніжними руками, оброблена душею, наповнена любов’ю.
Пригадайте, шановні батьки, своє дитинство! Як смакували нам тоді тістечка! І сьогодні, коли їх їмо, знову й знову відчуваємо тепло, любов, якими нас оточували в дитинстві. Ми переносимо ці емоції на їжу, і це не має нічого спільного з почуттям голоду. Часто ми намагаємося за допомогою їжі розігнати нудьгу, подолати самотність, заглушити тривогу. В багатьох випадках “підкріпитися” їжею – один зі способів позбутися сумних думок, полегшити душевні страждання, бо відчуття насиченості прямо асоціюється з відчуттям любові, захищеності, благополуччя. Отже, ми їмо не тільки, щоб втамувати фізіологічний голод. За допомогою їжі ми задовольняємо потребу любові, захищеності, шукаємо смакові насолоди, щоб ще раз пережити задоволення, які ми отримували колись.
Розглянемо ситуацію. Обід. Біля трирічної Оленки, яка не хоче їсти суп, танцюють усі дорослі. Вони хвилюються, нервують, умовляють, читають казки, співають пісеньки, пропонують іграшки. Усе це для того, щоб переключити увагу дитини з їжі і непомітно запихнути їй до рота чергову ложку супу. Але мала крутить головою, знаходить все нові причини: “несмачно”, “солоне”, “не така тарілка”, “гаряче”, галасує, плаче. Мама поспішає замінити тарілку, дати нову іграшку, дорослі разом охолоджують страву, висаджують у ряд ляльок і навіть лякають: “Зараз усе з’їсть лялька або дідусь, а ти залишишся голодною”. Оленка ллє сльози і їсть “за маму, за тата...”. Чи дасть користь дитині їжа, яку вона з’їла в такому роздратованому стані? Постійні умовляння, зауваження викликають негативні емоції, і, якщо це повторюється щодня, вони “запам’ятовуються” і фіксуються організмом. Внаслідок чого фізіологічний механізм апетиту іноді так глибоко пошкоджується, що замість природного почуття голоду в дитини з’являється негативне ставлення до їжі, вже при одному її вигляді або згадуванні про неї. Так може виникнути анорексія (втрата апетиту) навіть у здорової дитини, і тут без втручання лікаря-психолога не обійтися.
А ось іще одна поширена ситуація. Матуся гримає на сина, який уже годину сидить над кашею: “Їж негайно! А то покараю, не підеш на вулицю!”, - погрожує вона. Жінка дуже переймається: хлопчик, на її думку, дуже мало їсть. “Ось подивися на свого друга Сашка. їсть, як доросла людина, - він молодець, бо людина, яка добре їсть, здорова завжди!” – повчає вона сина. Подумаймо! Чи має рацію мати, яка вважає, що дитина має з’їдати стільки ж, скільки доросла людина? Чи завжди людина, яка багато їсть, здорова?
Аксіома: дитячому здоров’ю шкодить як нестача їжі, так і її надлишок. Коли дитина систематично переїдає, постійне розтягування шлунка зумовлює виникнення та закріплення так званого рефлексу підвищення апетиту, що призводить до ожиріння. Важливо також дотримуватися режиму приймання їжі упродовж дня з урахуванням вікових, індивідуальних особливостей малюка. Привчайте його їсти повільно, добре пережовуючи їжу, щоб вона краще перетравлювалася в шлунку.
Щоб харчування дітей у вихідні дні відповідало фізіологічним нормам, батьки повинні знати, скільки і яких продуктів дитині необхідно отримувати протягом дня в залежності від віку та режиму, прийнятому в дошкільному навчальному закладі. В харчуванні дітей використовують різні сорти м'яса: яловичина, птиця (крім качок та гусей), кролики, молода баранина, а для старших дітей додається нежирна свинина в рубленому вигляді. В окремі дні; включають сосиски. Однак слід пам`ятати, що в їх складі більше жиру ніж білка та вітамінів, найменш сприятливе співвідношення мінеральних солей. Слід використовувати і такі цінні рослинні білкові продукти, як горох, квасоля (вміст білка в горосі - 23%о, квасолі - 23%). В них багато вітамінів В, вітаміну Е, багато калію та інших мінеральних речовин. В ті дні, коли нема достатньої кількості м'яса або риби, включають блюда із бобових - суп-пюре гороховий, гарнір із зеленого горошку тощо. Збільшити вміст тваринного білка можна також за рахунок негострих сортів твердого сиру та плавлених сирків.
Не рекомендується давати дітям більше одного яйця в день. Надмірна кількість білків може викликати алергійну реакцію, а високий вміст лецетину збуджує нервову cсистему.
Рибу дають частіше. Вона містить цінний набір незамінних амінокислот, вітамінів та мікроелементів ; добре перетравлюється та засвоюється. Щоб урізноманітнити харчування дітей в вихідні дні, потрібно слідкувати за меню дитячого садка протягом тижня і вдома готувати інші страви. В вихідні дні особливу увагу звертають на страви, котрі не завжди можуть бути приготовлені в дитячому садку, наприклад, страви з кролика, субпродуктів.З овочевих блюд вибирають страви, які протягом тижня в меню ДНЗ не включались. Крім того старшим дітям (більше 3-х років) в літній сезон корисно давати й зелені лопаточки гороху та спаржевої квасолі. Для поповнення норми білка дають страви з сиру. Приготовлений в домашніх умовах сир корисно давати в натуральному вигляді з фруктовою підливкою, з вершками чи сметаною, молоком та медом. Білки з натурального сиру засвоюються краще. Однак якщо нема гарантії, що сир виготовлений з пастеризованого молока, його використовують тільки в стравах після термічної обробки, наприклад, вареники, сирники. Хліб дітям потрібно давити пшеничний і житній.Дуже цінні натуральні вітамінні напої: моркв'яно-молочний, з шипшини, морс з чорної смородини.У вихідні чи святкові дні дітям можна давити випічку. Однак потрібно добирати вироби, в які входить менше жиру, а більше фруктів, горіхів. В дитячому харчуванні необхідно систематично використовувати різноманітні сезонні овочі та фрукти.
Здоров'я Вам та Вашим малятам!
